Псарьова Алла Вікторівна працює на посаді 

практичного психолога ДПТНЗ "Недригайлівське ВПУ" з 1 вересня 2009 року.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Головна мета - виявлення і створення оптимальних психологічних умов для розвитку особистості.

 


Виступ на батьківських зборах

«ЯК БУТИ БАТЬКАМ

З «ПОЧУТТЯМ ДОРОСЛОСТІ» ПІДЛІТКА»

       Підлітковий вік для сімейної педагогіки важкий. Це період, коли проходить бурхливий розвиток і перебудова організму дитини, зростає значення дружби й міжособистісних взаємин у колективі однолітків. Провідним видом діяльності є спілкування, зокрема інтимно-особистісне.

       Психологічна криза, яка є невід'ємною складовою на цьому етапі розвитку дитини, пов'язана з тим, що у молодої людини формується «почуття дорослості». Воно відображається у прагненні підлітка до самостійності, в бажанні, щоб дорослі рахувалися з його думкою. Звідси й потяг до незалежності й самостійності, часом — уражене самолюбство й образа — гостра реакція на спробу дорослих зменшити привілеї підлітка.

       Підліток прагне довіряти батькам, але трапляються випадки, коли батькам складно перебудуватись, їм хочеться, як і раніше, повчати й опікуватися дитиною. Тоді сім'я перестає бути психологічною опорою для підлітка.

       Тому головна проблема батьків, дорослих — знайти для себе правильну позицію у стосунках із підлітками. Є різні стратегії виправлення поведінки підлітків:

•    авторитарна – передбачає  придушення у підлітка «почуття дорослості» будь-якими методами;

•    компромісна—шлях угод між батьками і підлітком;

•    партнерська — спілкування на рівних;

•    стратегія нейтралітету — невтручання у справи підлітка: кожний живе своїм життям;

•    полістратегічність—застосувння різних стратегій відповідно до ситуації.

       Відомо, як складно і важко спілкуватися з дітьми, особливо, коли вони вступають у період статевого дозрівання. Бунтарство — явище закономірне для підліткового віку. Часто батьки у відчаї: чи можна дійти якоїсь згоди? Якою мовою розмовляти, аби дитина почула і зрозуміла, що їй хочуть добра?

       Можна, виявляється, якщо переглянути спілкування з дитиною, зважаючи на те, що почуття в підлітка дуже загострені, й це робить його вразливим.

Пам'ятка для батьків

*    Не треба застосовувати крики, глузування.

*    Не використовуйте епітети, які б принижували гідність підлітка.

*    Не треба ображатись на дитину й демонструвати мовчання.

*    Не ігноруйте думки підлітка щодо власного здоров'я, кишенькових грошей тощо.

*    Обов'язково згадайте, що мало відбутися в житті вашої дитини сьогодні — контрольна чи неприємна зустріч і запитайте, як вони відбулися.

       Пам'ятайте, спілкування з підлітком нагадує підтримання спортивної форми, воно потребує постійної практики.

       Щоб краще зрозуміти свою дитину, згадайте себе в підлітковому віці, запитуючи себе: «Що б я відчував на її місці?». Замість того, щоб сваритися з підлітком, визначте, чого ви хочете: вирішити проблему чи вихлюпнути свої негативні емоції.

       Все-таки, якщо в дитини виникла проблема (чи в навчанні, чи у стосунках з однолітками), краще спочатку вислухати підлітка, не перебиваючи й не звинувачуючи, потім розказати про своє бачення проблеми, про свої сумніви. Важливо разом спробувати з'ясувати суть, уникаючи категоричності (останній аргумент у спілкуванні з дитиною: «Не можна — і край» — це намагання ще раз утвердити свою владу). Першим свої пропозиції дайте висловити підлітку. Далі разом з дитиною слід обговорити кожний варіант: чим він прийнятний, а чим ні. Лише за умов спокійного спілкування з сином чи донькою завжди можна знайти вихід, який влаштує всіх, який мінімально обмежуватиме права й бажання кожного з вас.

 

 

 


Тест для батьків

ВИЗНАЧЕННЯ СВОЄЇ ПОВЕДІНКИ

У МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКАХ З ПІДЛІТКОМ

       На запитання тесту можна відповідати «так», «ні», «не знаю».

1. На деякі вчинки підлітка ви реагуєте емоційним вибухом, а потім шкодуєте про це.

2. Інколи ви потребуєте допомоги чи поради інших осіб, коли не знаєте, як реагувати на поведінку вашої дитини.

3. Ваша інтуїція й досвід— найкращі порадники у вихованні дитини.

4. Інколи ви довіряєте підлітку таємницю, яку нікому іншому не розповіли б.

5. Вас ображає негативна думка про вашу дитину інших людей.

6. Вам трапляється просити у підлітка пробачення за свою поведінку.

7. Ви вважаєте, що дитина не повинна мати таємниць від батьків.

8. Ви помічаєте між своїм характером і характером дитини відмінності, які інколи дивують вас.

9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі своєї дитини.

10. Ви можете втриматися від купівлі якоїсь речі для дитини, бо знаєте, що їх у нього є в достатній кількості.

11. Ви вважаєте, що до певного віку найкращий виховний аргумент для дитини — фізичне покарання.

12. Ваша дитина саме така, про яку ви мріяли.

13. Ваша дитина приносить вам більше клопоту, аніж радості.

14. Інколи вам здається, що підліток може навчити вас по-новому думати й поводитися.

15. У вас постійно виникають конфлікти з власною дитиною.

     

 

         Підрахунок результатів тесту:

За кожну відповідь «так» на запитання 2,4,6,8,10,12,14, а також «ні» на запитання 1,2,3,5,7,9, 11, 13, 15 — ви одержуєте по 10 балів. Зробіть підрахунки.

       100—150 балів— у вас великі здібності до правильного розуміння дитини. Ваші погляди й судження — союзники при вирішенні різних проблем виховання. Якщо це на практиці супроводжується такою самою відкритою поведінкою, сповненою терпимості, вас можна визнати прикладом, гідним наслідування. Для досягнення мети вам не вистачає одного невеличкого кроку.

       50—99 балів — ви знаходитеся на правильному шляху до кращого розуміння дитини. Тимчасові труднощі або проблеми з нею ви можете розв'язати, починаючи з себе. Не намагайтеся виправдати себе браком часу чи вдачею вашої дитини. Є кілька проблем, на які ви маєте вплив, тому намагайтеся це використати. Й не забувайте, що розуміти — не завжди означає приймати, не тільки дитину, а й власну особистість.

       0—49 балів — здається, можна більше співчувати вашій дитині, ніж вам, бо вона не має батьків — добрих товаришів і провідників на важкому шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви справді хочете щось зробити для своєї дитини, спробуйте знайти когось, хто вам у цьому допоможе. Це буде не легко, зате згодом повернеться вдячністю й успішним життям вашої дитини.

ПРАВА ДИТИНИ В УКРАЇНІ- СУЧАСНИЙ СТАН

З давніх-давен люди мріяли про вільне щасливе життя без насильства, жорстокості, приниження. Для досягнення цього люди повинні мати певні права - права людини.

Права людей відрізнялися залежно від стану, до якого вони належали, релігії, яку сповідували, тощо. Лише в часи Великої французької революції вперше було проголошено принципи рівності й свободи всіх громадян незалежно від будь-яких обставин.

Не відразу були визнані права людини в нашій країні. У Російській імперії, складовою якої була більша частина України, до 1861 р. існувало кріпацтво.

10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини. У документі сформульовано головні, загальноприйняті права людини, які повинні гарантувати всі країни. Вони конкретизовані в Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, що були підписані в 1966 р. Сьогодні ці документи визнала більшість країн світу, зокрема і Україна.

Усе в житті людини починається зі сприйняття світу очима дитини. Саме тому важливо, коли вона знає свої права з дитинства. Усі ми різні. Але рівні у своїх правах. Кожна дитина становить надзвичайну цінність не лише для своїх батьків, а й для всього світу, саме тому, що вона унікальна й другої такої немає і не буде.

Дитиною вважається людина віком до 18 років. Для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Усі діти є рівними у своїх правах. Всі діти незалежно від походження, кольору шкіри, національності та статків батьків є рівними у своїх правах.

Кожна дитина має право на любов і піклування. Інтереси дітей повинні забезпечуватися першочергово як із боку держави, так і з боку батьків, й узагалі, усіх дорослих.

Кожна дитина має невід'ємне право на життя. Життя кожної дитини є найціннішим не лише для батьків. Життя людини є найвищою цінністю, що належить їй від природи і на яку вона має право, невід'ємне, незалежне, та природне. Ст. 27 Конституції України визначає "Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати права людини."

Кожна дитина має право на захист від викрадення та продажу. Обов'язки держави полягають у тому, щоб докладати всіх зусиль для запобігання викраденню дітей, торгівлі дітьми та їх, контрабанді. Нещодавно до Кримінального Кодексу України було внесено статтю, що передбачає суворе покарання за торгівлю людьми.

Кожна дитина має право на власну думку. Кожна дитина може вільно висловлювати власну думку та погляди, причому цим поглядам повинна приділятись увага при вирішенні будь-яких питань, що стосується цієї дитини. Власна думка кожної дитини має для суспільства таку ж вагу, як і думка дорослої людини. Учені довели, що діти, маючи невеликий життєвий досвід і рівень знань, щодня успішно вирішують важливі завдання, витрачаючи на це менше часу, ніж дорослі, і вже тому заслуговують на особливу увагу.

Кожна дитина має право на мирні зібрання та об'єднання. Дитина має право зустрічатися з іншими людьми, вступати до асоціацій, об'єднань або ж створювати їх. В Україні зараз існує понад 400 громадських організацій, які працюють для дітей і разом із дітьми. В нашій державі навіть діє спеціальний закон про молодіжні та дитячі громадські організації.

Кожна дитина має право на особисте життя. Діти мають право на захист від втручання в їхнє особисте, сімейне життя. Не можна брутально втручатися у листування дітей, зводити на них наклеп та обмовляти. Конституція України визначає "Кожній особі гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної кореспонденції", це означає, що органи держави, посадові та службові особи не мають права на ознайомлення з приватною інформацією, що передається за допомогою засобів зв'язку, та на її розголошення.

Кожна дитина має право на інформацію. Держава забезпечує доступ дітей до всебічної інформації. Заохочується поширення засобами масової інформації матеріалів,що стосуються соціальних, культурних питань розвитку дитини. Держава також запобігає розповсюдженню та впливу шкідливої для дитини інформації.

Кожна дитина має право на медичну допомогу. Кожна дитина має право на медичну допомогу за найвищими стандартами, котра може бути реально забезпечена. Держава повинна надавати первинну медико-санітарну допомогу, проводити профілактику хвороб. Конституція України (ст. 49) гарантує кожному право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Кожна дитина має право на освіту. Кожна дитина має право на освіту, обов'язок держави полягає в тому щоб забезпечити безкоштовну обов'язкову початкову освіту, заохотити до середньої освіти, доступної для кожної дитини. Це право не лише проголошено, а й забезпечується діяльністю нашої держави. Найважливіші гарантії освіти закріплено в Конституції України та Законі України "Про освіту". Конституція України проголосила доступність освіти та безоплатність її отримання в державних і комунальних закладах. Закріплено також відкритий характер освіти, тобто кожному забезпечено можливість вступу до різних навчальних закладів, доступу до різних форм отримання освіти. Освіта має бути спрямована на максимальний розвиток особистості, таланту, розумових та фізичних даних дитини. Освіта повинна готувати дитину до активного дорослого життя, виховувати повагу до батьків, культурних традицій, мови та цінностей інших людей.

Кожна дитина має право на розвиток талантів. В кожній дитині закладено певний дар. Усі діти малюють,співають. Завдання держави полягає у тому, щоб не лише вчасно помітити талановитих дітей, а й сприяти розвитку їхніх талантів та обдарувань.

Кожна дитина має право на національну самобутність. У кожного народу є своя мова, традиції, релігія, обряди. Діти мають право користуватися своєю національною культурою, рідною мовою та сповідувати свою релігію. Сьогодні у світі існує 189 країн, тисячі націй і народностей зі своїми традиціями, культурами, мовами, визнання й повага, до яких дозволяють реалізувати право кожної людини, кожної дитини на національну самобутність.

Кожна дитина має право на відпочинок. Кожна дитина має право на відпочинок, дозвілля та участь у культурному й творчому житті. А ще діти мають одне особливе право - право на гру, адже, граючись, вони пізнають світ, розвиваються й готуються до дорослого життя.

Кожна дитина має право знати свої права. Держава, зобов'язана якнайширше ознайомлювати як дорослих, та і дітей з правами, закріпленими у Конвенції ООН "Про права дитини". Не лише держава й громадські організації намагаються ознайомлювати якомога більше дітей і дорослих Конвенцією ООН "Про права дитини".

Кожна дитина має право на міжнародну допомогу. Діти, які з вини дорослих політиків чи стихійного лиха (землетрусу, повені, радіоактивне забруднення) стали біженцями, мають право на отримання Міжнародної допомоги, які надають міжнародні, урядові організації.

 

Програма протидії торгівлі людьми Міжнародної організації з міграції (МОМ) 

Сучасне рабство може торкнутися кожного, незалежно від віку, статі, освіти чи соціального статусу. 
Торгівля людьми – це купівля та продаж чоловіків, жінок і дітей з метою подальшої експлуатації всередині країни та поза її межами. 
Понад 1,2 млн дітей щороку стають жертвами торгівлі людьми. Потурбуйтеся про власну безпеку перед виїздом за кордон. http://stoptrafficking.org

STOP Trafficking
stoptrafficking.org
Програма протидії торгівлі людьми Міжнародної організації з міграції (МОМ) Представництво в Україні